Дзвін у вухах: що про нього відомо

Шум у вухах, або тинітус, це відчуття звуку без зовнішнього джерела. Найчастіше його описують як дзвін, але буває й гул, дзижчання, шипіння, свист, іноді щось схоже на музику. Він може звучати в одному вусі, в обох або ніби «в голові». Люди поруч цього звуку зазвичай не чують.

Наскільки це поширено

За оцінками, на які посилається Національний інститут глухоти та інших розладів комунікації США (NIDCD), шум у вухах мають від 10 до 25% дорослих. Його можуть відчувати й діти. Якщо шум триває три місяці й довше, його називають хронічним. Британська служба охорони здоров'я NHS додає, що здебільшого тинітус не є ознакою чогось серйозного і може минути сам.

Короткочасний дзвін після гучного концерту чи феєрверку знає майже кожен. Такий шум зазвичай стихає протягом доби-двох, але він сигналізує, що вуха отримали надмірне навантаження.

Звідки береться шум

Точна причина не завжди зрозуміла, а в частини людей її так і не вдається встановити. NIDCD та NHS називають серед найчастіших пов'язаних обставин:

• гучний шум на роботі, на концертах, під час ремонту чи стрільби;
• втрату слуху, вікову або шумову;
• деякі ліки, особливо у високих дозах;
• сірчану пробку чи рідину у вусі через інфекцію;
• травми голови й шиї;
• рідше хворобу Меньєра, проблеми зі скронево-нижньощелепним суглобом, судинні порушення, діабет, захворювання щитоподібної залози.

NHS також згадує тривогу й депресію серед станів, пов'язаних із тинітусом. Вони не обов'язково спричиняють шум, але часто посилюють те, наскільки він заважає.

Шум і слух: пара, але не завжди

Більшість людей із тинітусом мають певну втрату слуху, і ці два явища тісно пов'язані. Одне з поширених пояснень таке: коли від ушкодженої ділянки равлика надходить менше сигналів, слухові центри мозку ніби «підкручують гучність» і починають сприймати власну активність як звук. Ця гіпотеза добре узгоджується з багатьма спостереженнями, хоча остаточної картини поки немає. Водночас частина людей із втратою слуху шуму не відчуває ніколи.

Звідси практичний висновок: якщо шум з'явився і не минає, варто перевірити не лише вуха, а й слух загалом. Аудіограма часто показує зміни, яких людина сама ще не помічала.

Як описати шум лікарю

Тинітус неможливо почути збоку, тому опис самої людини для лікаря дуже важливий. Перед прийомом корисно записати кілька речей:

• коли шум з'явився і чи передувало йому щось: застуда, гучна подія, політ, нові ліки;
• де він звучить: в одному вусі, в обох чи «в голові»;
• який він: рівний, переривчастий чи пульсує в такт серцю;
• що його посилює або послаблює: тиша, втома, кава, стрес;
• які ліки й у яких дозах ви приймаєте.

За даними NIDCD, лікар насамперед шукає причини, які можна усунути, наприклад сірчану пробку чи інфекцію, і переглядає ліки. Далі може знадобитися консультація ЛОР-лікаря й аудіолога, а пульсуючий шум частіше потребує додаткового обстеження.

Що допомагає

Ліків, спеціально схвалених для лікування тинітусу, NIDCD не називає. Але це не означає, що зробити нічого не можна: мета полягає в тому, щоб шум менше заважав жити.

• Звукова терапія. Тихий фоновий звук, як-от вентилятор, звуки природи чи спокійна музика, робить шум менш помітним. NHS радить не сидіти в повній тиші.
• Слухові апарати. Якщо шум поєднаний із втратою слуху, апарат часто зменшує його помітність, бо мозок знову отримує зовнішні звуки.
• Когнітивно-поведінкова терапія. Вона не прибирає звук, але змінює реакцію на нього й зменшує тривогу, яка шум підсилює.
• Режим. Регулярний час відходу до сну, менше кофеїну й гучного шуму входять до порад NHS для самодопомоги.

Шум у вухах рідко буває небезпечним сам по собі, але інколи він підказує, що час перевірити слух.